ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ТА БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ: ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація

У статті проаналізовано основні бар’єри, які постають під час впровадження інклюзивного навчання. Обґрунтовано, що інклюзивне навчання, безумовно, є позитивною тенденцією розвитку української системи освіти, оскільки особи з особливими освітніми потребами мають рівні права на здобуття різних рівнів освіти. З’ясовано основні проблеми освітньої безбар’єрності, які виникають у дітей з особливими потребами.

Мета статті – дослідити та проаналізувати принципи, підходи й інструменти, які сприяють створенню інклюзивного та безбар’єрного освітнього простору для дітей з особливими освітніми потребами.

Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, нормативно-правових актів, опитування вчителів, батьків, учнів.

У результаті дослідження визначено ключові аспекти організації інклюзивного освітнього середовища, проаналізовано проблеми і позитиви інклюзивного навчання, окреслено питання, які потребують нагального вирішення. Обґрунтовано, що системний характер змін передбачає трансформацію освітнього простору закладів спеціальної та інклюзивної освіти відповідно до індивідуальних можливостей дітей з ООП. Ця структурна трансформація навчання передбачає довгостроковий і поетапний процес із метою розв’язання актуальних проблем змішаного навчання учасників освіти. Обґрунтовано, що недоліки безбар’єрного освітнього простору пов’язані, з одного боку, з неправильним розумінням доступного середовища, невмінням створювати універсальний дизайн інфраструктури, відсутністю спеціальних пристроїв для різних потреб учнів, а з іншого – з відсутністю інноваційних структурних і змістовних аспектів цілісного педагогічного процесу, недоліків системи навчання, низького рівня втілення освітніх, цифрових і корекційно-розвивальних технологій тощо. Серед перспективних напрямів розвитку інклюзивності та безбарʼєрності в освіті осіб з особливими потребами, насамперед, варто виділити проведення систематичної роботи із підвищення ефективності дистанційного навчання дітей із ООП, застосування інноваційних освітніх технологій, розроблення нового навчально-методичного забезпечення, підвищення рівня викладання тощо.