ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНІ ЦЕНТРИ В УМОВАХ ВІЙНИ: ОКРЕМІ ПИТАННЯ ОСВІТИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Анотація

У статті теоретично обґрунтовано основні проблеми в освіті осіб з особливими освітніми потребами (ООП) в умовах воєнного стану. Проаналізовано підходи доступності і дитиноцентризму, які є ключовими у моделі освіти України, що передбачають такі характеристики якості, як рівний доступ до навчання, ефективний навчальний процес, безпечне і здорове навчальне середовище; участь усіх учасників навчального процесу у шкільному менеджменті; багаторівнева громадська взаємодія тощо.
Зазначено, що рівноправний доступ до якісної освіти, у тому числі осіб з особливими потребами, є міжнародною програмою, в якій запропоновано п’ять вимірів освітньої якості: ефективність, продуктивність, рівність і відповідність (вимогам учнів, їх сімей і вимогам суспільства). В Україні на цьому шляху здійснено чимало змін як на рівні законодавства, так і на рівні практики: внесені зміни в основні Закони України про розвиток і впровадження інклюзивної освіти; створені умови для навчання дітей і молоді з особливими освітніми потребами на базі багатьох дошкільних, загальноосвітніх і вищих навчальних закладів, розвинуто мережу інклюзивно-ресурсних центрів, які визначають для осіб з особливими потребами індивідуальний освітній вектор в умовах інклюзивного освітнього середовища тощо.
Обґрунтовано сучасний практичний досвід функціонування ІРЦ в умовах війни, що зумовлює потребу у проведенні емпіричних розвідок, узагальненні результатів, а також визначенні тих умов діяльності ІРЦ, дефіцит яких негативно впливає на весь процес супроводження осіб з особливими потребами. Зокрема, йдеться про: розроблення інноваційних підходів до системного кваліфікованого супроводу та надання психолого-педагогічних і корекційно-розвивальних послуг особам з особливими освітніми потребами в умовах війни та повоєнного відродження; удосконалення нормативно-правового, методичного, кадрового забезпечення інклюзивно-ресурсних центрів; оновлення психолого-педагогічних і корекційно-розвивальних послуг у територіальних громадах, які є необхідними для дітей з особливими освітніми потребами та їх сімей, у тому числі внутрішньо переміщених.
Окреслено коло проблемних питань, які потребують вирішення, зокрема, брак ресурсів, досвіду, розуміння основних переваг нової філософії освіти; створення адекватних умов для дітей з різними рівнями освітніх труднощів у навчанні (в тому числі для осіб з різних національних меншин та обдарованих).