РОЛЬ ВИКОНАВЧИХ ФУНКЦІЙ У ФОРМУВАННІ ПИСЬМА В ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ

Анотація

Статтю присвячено теоретичному уточненню ролі виконавчих функцій у формуванні письма в дітей молодшого шкільного віку з порушеннями писемного мовлення. У вітчизняних працях детально описано мовленнєві та навчальні аспекти порушень читання й письма, проте регуляторний компонент писемної діяльності, пов’язаний із робочою пам’яттю, інгібіцією, когнітивною гнучкістю та плануванням, зазвичай не виокремлюється як самостійний предмет аналізу. Натомість зарубіжні дослідження трактують письмо як складну керовану діяльність, у якій виконавчі функції забезпечують утримання комунікативної мети, розподіл ресурсів між технічним оформленням і смисловим опрацюванням тексту, контроль та редагування написаного. Метою дослідження є теоретично уточнити внесок виконавчих функцій у формування письма в дітей молодшого шкільного віку з порушеннями писемного мовлення шляхом аналізу сучасних моделей письма й емпіричних даних про зв’язок письма та виконавчих функцій і їх зіставлення з українським науково-методичним контекстом підтримки дітей з труднощами опанування читання й письма. Методологічну основу становлять аналіз і синтез наукових публікацій, порівняльно-аналітичний та структурно-функціональний підходи, а також контент-аналіз емпіричних досліджень, спрямований на виокремлення внеску окремих компонентів виконавчих функцій у різні аспекти письмової діяльності. Узагальнення результатів дозволило виокремити три групи виконавчих функцій, критичних для письма: робочу пам’ять, інгібіцію та когнітивну гнучкість. Показано, що вони по-різному залучені до технічного (графічно-орфографічного) оформлення письма, побудови зв’язного тексту та процесів контролю й редагування. Для дітей з труднощами опанування читання й письма поєднання недостатньо автоматизованих навичок із дефіцитами виконавчих функцій зумовлює накопичення помилок, фрагментарність письмових висловлювань і зниження стійкості до навчального навантаження. Зіставлення міжнародних і українських джерел показало, що у вітчизняних моделях порушень писемного мовлення виконавчі функції фактично залишаються «прихованою змінною», що обґрунтовує потребу їх цілеспрямованого врахування в діагностиці письма й програмах спеціальної підтримки дітей молодшого шкільного віку.