ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНІ ЧИННИКИ МОВНИХ КОНТАКТІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЖЕСТОВОЇ МОВИ

Анотація

У статті здійснено системний аналіз екстралінгвістичних чинників, що детермінують міжмодальні контакти між українською словесною мовою та українською жестовою мовою. Актуальність дослідження зумовлено сучасними трансформаційними процесами в мовному просторі України, де міжмодальні контакти між українською словесною мовою та українською жестовою мовою формуються під впливом розгалуженої системи позамовних чинників. Мета – визначення теоретичних засад терміну «мовні контакти» та розкриття екстралінгвістичних чинників мовних контактів української мови і української жестової мови. Методи: системно-структурний аналіз, ретроспективний, емічний соціолінгвістичний моніторинг, дискурс-аналіз, порівняльний, метод метод моделювання для розробки узагальненої таблиці екстралінгвістичних чинників, що відображає зв’язок між типом впливу та конкретним мовним результатом у контакті. Результати. Виокремлено комплекс історичних, суспільно-політичних, культурних та психологічних обставин, що впливають на механізми взаємодії аудіо-вербальної та візуально-просторової систем. Особливу увагу приділено ролі освітніх моделей (оралізм, білінгвізм) та процесів урбанізації у формуванні контактних форм мовлення, а також впливу європейських стандартів на легітимізацію УЖМ в офіційному дискурсі держави. Окремим вектором дослідження є аналіз впливу воєнного стану (2022–2026) як потужного каталізатора мовних змін. Доведено, що повномасштабна агресія зумовила інтенсивну термінологізацію УЖМ, підвищення її престижу через медіа-супровід державних брифінгів та прискорену стандартизацію новожестів. Висвітлено психологічний аспект солідарності та національної ідентичності Глухих, що виявляється у відмові від спільних із мовою-агресором лексем. Результати підкреслюють перехід від асиметричного контакту до інтенсивної розбудови українського жестомовного простору як невід’ємної складової національної безпеки та культури.