ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВОЛЬОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОМУНІКАЦІЇ У ПІДЛІТКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Автором статті здійснено аналіз психологічних засад вольового регулювання комунікативної поведінки у підлітків із порушеннями інтелектуального розвитку. У процесі наукового дослідження розкрито сутність вольового регулювання комунікації та визначено основні підходи до його дослідження. 

На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми окреслено базові методологічні засади вольового регулювання комунікації, якими стали концепції свідомого управління власною комунікативною поведінкою, що зумовлює мобілізацію власних можливостей на досягнення комунікативних цілей. Їх розглянуто у контексті управлінсько-регулятивного підходу та описано у категоріях самоконтролю за комунікативною поведінкою, самоорганізації, соціальної відповідальності. Одиницею вольового регулювання визначено вольове зусилля як завершений вольовий акт концентрації внутрішніх ресурсів особистості на забезпечення комунікативної мети і подолання несприятливих умов комунікативної ситуації. 

Під час дослідження виокремлено напрями психологічної роботи з формування вольового регулювання комунікації. Окреслено мотиваційно-динамічні аспекти комунікативної поведінки, які забезпечують підвищення мотиваційної основи дій. Обґрунтовано необхідність підвищення соціальної мотивації  і прагнення до досягнення суспільної мети. З’ясовано, що вольове забезпечення комунікативної поведінки відображається у контексті організаційно-вольового конструкту, відповідального за здатність особистості до побудови комунікативних взаємин, що реалізується через організованість комунікативної поведінки та наполегливість. Відображено шляхи формування самоконтролю у спілкуванні та підвищення соціальної відповідальності у ставленні до норм і правил комунікативної взаємодії.

Охарактеризовано основні комунікативні компетенції, які необхідно реалізувати у процесі психологічної роботи. Конкретизовано їх використання  в умовах забезпечення психологічного регулювання комунікації, що реалізується шляхом соціально-психологічного навчання. З’ясовано, що вони стосуються аналізу власних комунікативних якостей, вміння за допомогою психолога визначати неперспективну поведінку, прагнення бути наполегливим в оволодінні комунікативною поведінкою та усвідомлювати відповідальність за свої дії у ситуаціях  спілкування. 

Визначено та проаналізовано психологічні умови роботи,  якими стало  використання спрямованості на соціальні контакти як провідної тенденції у підлітковому віці, урахування збережених комунікативних якостей таких як емоційність, доброзичливість у стосунках, опір на емоційний тип реагування, характерний для підлітків, прийняття до уваги високого рівня навіюваності школярів із порушеннями інтелекту, використання їх чуттєвої реакції на похвалу та заохочення.