МОЖЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ПІДЛІТКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У статті представлено вивчення соціального інтелекту та його передумов. З’ясовано психофізіологічні детермінанти його формування у підлітків у підлітків із порушеннями інтелектуального розвитку. Проінтерпретовано поняття соціального інтелекту, яке  описано як структурне утворення, не залежне від психометричного інтелекту. Його охарактеризовано як інтегральну здібність, пов’язану зі здатністю до пізнання поведінкової інформації та успішністю комунікативної взаємодії. Основою визначено соціальну спрямованість особистості, комунікативний потенціал і когнітивні здібності, базовими компетенціями ‒ соціальні навички перцепції, комунікативного аналізу, раціональності, далекоглядності, здатності до прогнозування поведінки, вміння слухати, впливати на інших, реагувати на критику, проявляти навички товариськості і комунікабельності, емоційної гнучкості, психологічної стійкості.

Розглянуто питання, пов’язані з розкриттям окремих складових та визначення різновидів соціального інтелекту. Підлітковий вік охарактеризовано як період інтенсивного дозрівання мозкових структур. Відображено  зміни, які спостерігаються у фізіологічному та психологічному розвитку у цей період. Виокремлено основні чинники, які характеризують особливості ґенезу мозкових структур у підлітковому віці:  завершення дозрівання мозолистого тіла; становлення міжпівкулевої взаємодії;  становлення функцій префронтальної кори, розвиток лімбічної системи.

У підлітків із порушеннями розумового розвитку констатовано  сповільненість та дисфункційні особливості мозкових структур, що відповідають за розвиток соціального інтелекту. З’ясовано психологічні особливості, які є наслідком цих порушень.

За результатами теоретичного дослідження визначено та обґрунтовано шляхи корекційно-розвивальної роботи практичного психолога з формування соціально значущих якостей у підлітків із порушеннями інтелектуального розвитку. Серед них виділено: оволодіння здатністю аналізувати та розв’язувати  проблемні ситуації, підвищення соціальної перцепції, стимулювання інтересу до оточення; формування активної позиції під час спілкування, розвиток емоційного компоненту взаємин, засвоєння принципів і норм комунікації, посилення соціального досвіду, розвиток комунікативного прогнозування та антиципації, підвищення рефлексії, активація загальних соціально-психологічних структур.

Визначено перспективи подальших досліджень, які полягають у розробленні комплексної системи психологічної допомоги з розвитку соціального інтелекту у дітей із порушеннями інтелектуального розвитку.