ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩІЙ ШКОЛІ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ОСВІТНІХ ТЕНДЕНЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.33189/epsn.v1i28.326Ключові слова:
диференціація навчання, диференційоване викладання, інклюзивна освіта, студентоцентроване навчання, заклади вищої освіти, універсальний дизайн навчанняАнотація
У статті проаналізовано проблему диференціації навчального процесу у закладах вищої освіти в контексті європейських інтеграційних процесів та концепції інклюзивного навчання. Метою статті є аналіз проблеми диференціації у вищій школі та розкриття сутнісних аспектів диференційованого викладання як умови підвищення результативності навчання всіх здобувачів освіти, зокрема осіб з особливими освітніми потребами. У дослідженні використано метод концептуального аналізу для уточнення категоріального апарату, педагогічне моделювання для виокремлення кластерів диференціації у викладацькій діяльності, метод екстраполяції для перенесення ідей диференційованого навчання зі сфери загальної середньої освіти у контекст вищої школи, а також описовий метод для характеристики практичних аспектів реалізації диференційованого викладання.
У результаті дослідження з’ясовано, що диференціація у навчанні ґрунтується на врахуванні індивідуально-типологічних особливостей здобувачів освіти та передбачає варіативність змісту, форм, методів і темпів навчальної діяльності. Показано, що основні принципи диференційованого навчання узгоджуються з положеннями інклюзивної концепції освіти та універсального дизайну навчання. Виокремлено ключові принципи диференційованого викладання: гнучкість освітнього процесу, розвивальне оцінювання та створення сприятливого психологічного клімату. Охарактеризовано кластери диференціації у викладацькій діяльності та визначено практичні аспекти їх реалізації у вищій школі: адаптацію навчальних завдань, динамічне групування здобувачів, використання цифрових технологій, гейміфікація та різні форми представлення результатів навчальної діяльності. Доведено, що диференційоване викладання виступає не лише педагогічною технологією, а й стилем професійного мислення викладача, спрямованим на підтримку академічного потенціалу кожного здобувача та розвиток інклюзивної культури в освітньому середовищі закладу вищої освіти. Окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язані з розробленням практичних моделей диференціації у межах окремих освітніх програм і навчальних дисциплін.
