КОМПЛЕКСНІ ЗАХОДИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ПОЛІТИКИ В СУЧАСНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Анотація

Основними складниками інклюзивного середовища закладу вищої освіти визначено фізичну доступність, розроблення індивідуальних навчальних планів, забезпечення доступності інформації в різних форматах, забезпечення необхідними (за потреби спеціальними) інформаційно-комунікаційними технологіями та соціально-психологічний супровід. У полі особливої уваги також підвищення кваліфікації викладачів для роботи з різними категоріями здобувачів, підтримка ветеранів війни з особливими потребами. Варто зазначити, що медична освіта має істотну специфіку – тривалість навчання, значний обсяг теоретичних знань, практична орієнтація (навчання охоплює симуляційні центри, роботу з пацієнтами та роботу на клінічних кафедрах), незалежні іспити на різних етапах тощо. Сьогодні актуалізуються суперечності між суспільним запитом до медичних вишів щодо створення інклюзивного освітнього середовища і недостатньою мірою вирішення таких завдань на практиці.

Метою статті є представити актуальні аспекти інклюзії у вищий медичній освіті: можливості здобуття медичної освіти для осіб з особливими освітніми потребами, забезпечення необхідними інформаційно-комунікаційними технологіями, психологічний супровід, доступність освіти для бойових медиків.

Основними методами визначено: теоретичний аналіз публікацій, представлених у наукових виданнях, включених до наукометричних баз даних PubMed, Scopus, Web of Science, Index Copernicus, Ulrich’s Periodicals; аналіз інформаційних матеріалів України та інших країн Європи (документів, сайтів офіційних установ та громадських організацій); узагальнення досвіду роботи у складі Молодіжної ради при Міністерстві охорони здоров’я України (Наказ МОЗ України від 24.09.2024 р. № 1642), обговорення проблем безбар’єрності у медичній освіті, повернення бойових медиків до роботи в медицині, здобуття медичної освіти; обговорення у фокус-групах за участі студентів у межах викладання на кафедрі психології Приватного вищого навчального закладу «Медико-Природничий Університет», кафедрі стоматології Інституту післядипломної освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; узагальнення досвіду проходження інтернатури на базі Української військово-медичної академії.

Встановлено, що серед шляхів розв’язання проблеми на перших позиціях: застосування адаптивних інформаційно-комунікаційних технологій та допоміжних технічних засоби комунікації, підготовленість та вмотивованість викладачів, залучення представників з числа здобувачів з особливими освітніми потребами до вченої ради університету, вчених рад факультетів та наукових інститутів, залучення представників громадських організацій, вивчення міжнародного досвіду, участь викладачів у міжнародних освітніх проєктах, міждисциплінарна співпраця тощо.