ТЕОРЕТИЧНІ КОНСТРУКТИ ПОНЯТТЯ «ІК-КОМПЕТЕНТНІСТЬ» У КОНТЕКСТІ НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ З ЕМОЦІЙНИМИ ДИСФУНКЦІЯМИ

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз проблеми формування інформаційно-комунікаційної компетентності (ІК-компетентності) у підлітків з емоційними дисфункціями. Актуальність дослідження зумовлено стрімкою цифровізацією освітнього простору та суспільного життя, що висуває нові вимоги до соціалізації осіб з особливими освітніми потребами. Водночас спостерігається зростання кількості підлітків, які мають труднощі в емоційно-вольовій сфері, що ускладнює їхню адаптацію як у реальному, так і у віртуальному середовищах.

Обґрунтовано необхідність концептуального перегляду та розширення класичного розуміння ІК-компетентності, яке традиційно зводиться до сукупності технічних та інформаційно-пошукових навичок. Доведено, що для підлітків із порушеннями емоційного інтелекту така парадигма є недостатньою, оскільки вона не враховує їхні психологічні особливості, вразливість до кіберризиків та специфіку комунікативних бар’єрів. У зв’язку з цим запропоновано інтегрувати до структури ІК-компетентності специфічні компоненти: емоційно-регулятивний та соціально-адаптивний.

Визначено ключові теоретичні конструкти оновленого поняття, які органічно поєднують технологічні навички з психологічною стійкістю. Емоційно-регулятивний конструкт розглядається як здатність підлітка розпізнавати власні емоційні стани під час взаємодії з цифровим контентом, здійснювати профілактику цифрового стресу, уникати емоційного вигорання та використовувати технології для саморегуляції. Соціально-адаптивний конструкт відображає здатність до екологічної та безпечної мережевої взаємодії, нівелювання страху спілкування завдяки інструментам асинхронної комунікації та формування адекватних реакцій на деструктивні явища в інтернеті (наприклад, кібербулінг).

Особливу увагу в дослідженні приділено розкриттю компенсаторного потенціалу цифрового середовища. Теоретично обґрунтовано, що віртуальний простір, за умови педагогічного супроводу, здатний виступати не фактором ризику ескапізму, а ефективним середовищем для тренування комунікативних навичок у зниженому емоційному фоні.

У результаті дослідження доведено, що цілеспрямоване, педагогічно кероване формування ІК-компетентності виступає потужним інструментом підтримки підлітків з емоційними дисфункціями. Воно сприяє не лише успішній цифровій соціалізації та оволодінню сучасними технологіями, а й забезпечує виражений психолого-педагогічний корекційний ефект: зниження рівня загальної та комунікативної тривожності, подолання соціальної ізоляції, розвиток емоційного інтелекту та формування навичок безпечної, усвідомленої комунікації в сучасному інформаційному суспільстві.