ФОНОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ У БІЛІНГВАЛЬНИХ ДІТЕЙ З ДИСЛЕКСІЄЮ: ВИКЛИКИ, РИЗИКИ ТА СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ

Анотація

У статті досліджено розвиток фонологічної компетенції у білінгвальних дітей молодшого шкільного віку з дислексією, які вимушено перебувають у двомовному середовищі внаслідок соціокультурних змін, зумовлених військовими подіями в Україні. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю адаптації освітнього процесу та логопедичних методик для дітей, які навчаються двома мовами та стикаються з труднощами в оволодінні навичками читання і письма. Однією з основних проблем є складнощі у розвитку фонологічної компетенції, яка є ключовим чинником успішного формування грамотності. У статті розглядаються особливості функціонування фонологічної системи у білінгвальних дітей із дислексією, а також визначено потенційні труднощі, які виникають під час оволодіння писемним мовленням у двомовному освітньому середовищі.

Проведений аналіз наукових джерел дав можливість визначити основні підходи до розвитку фонологічної компетенції у білінгвальних дітей із дислексією, особливості її оцінювання, а також методи логопедичної підтримки та корекції мовленнєвих порушень. Розглянуто три основні моделі фонологічної репрезентації у білінгвів: модель єдиної системи (Unitary System Model), модель подвійних систем (Dual Systems Model) та модель взаємодійних подвійних систем (Interactional Dual Systems Model). Особливу увагу приділено питанню розмежування типових труднощів білінгвального навчання та специфічних порушень, що виникають у дітей із дислексією.

У статті також визначено ризики та переваги білінгвізму для дітей із порушеннями читання. Дослідження свідчать, що білінгвальне середовище може як полегшувати, так і ускладнювати процес навчання залежно від якості мовної підтримки, використаних методик та адаптації освітніх стратегій. Було встановлено, що діти з дислексією часто стикаються з труднощами у встановленні зв’язку між звуками та графемами, що є особливо вираженим у мовах із непрозорою орфографічною системою, таких як англійська. Водночас розвиток фонологічної обізнаності та використання міжмовного переносу можуть сприяти успішному оволодінню навичками читання і письма.

На основі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації для педагогів та логопедів, які працюють із білінгвальними дітьми з дислексією. Запропоновані стратегії містять проведення двомовного оцінювання, розвиток фонологічної усвідомленості в обох мовах, корекцію порушень звуковимови, використання структурованого навчання читання та письма, а також методи збагачення словникового запасу та покращення розуміння текстів. Наголошується на важливості індивідуалізованого підходу, що враховує рівень володіння кожною мовою та когнітивні особливості дитини.

Також підкреслюється значущість міждисциплінарного підходу, що передбачає тісну співпрацю логопедів, педагогів та батьків. Узгодженість методик і стратегій навчання сприяє ефективному розвитку мовних навичок та покращенню адаптації дітей в освітньому середовищі.

Перспективи подальших досліджень передбачають розробку адаптованих програм навчання білінгвальних дітей із дислексією, аналіз ефективності різних методик логопедичної підтримки, вивчення впливу різних мовних пар на формування навичок грамотності, а також розширення використання сучасних цифрових технологій у навчальному процесі. Вдосконалення методів корекції та підтримки дітей із дислексією в умовах білінгвального навчання сприятиме підвищенню ефективності освітнього процесу та забезпеченню рівного доступу до якісної освіти для всіх дітей.