ЦІЛІСНИЙ ПІДХІД ДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Стаття присвячена проблемі визначення сприятливих умов для розвитку цілісної особистості дитини і, зокрема, компонентів її соціального і духовного розвитку. В роботі коротко представлено ретроспективний аналіз динаміки ставлення суспільства та держави до людей з інтелектуальними порушеннями у його співставленні з характерними змінами моральних і духовних цінностей у суспільстві.

Означені найбільш поширені проблеми впровадження інтегрованого навчання для дітей з особливими освітніми проблемами. Автор намагався охарактеризувати ці проблеми й визначити можливі перспективні підходи до виховання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.

Аналіз дефініцій інтегративного підходу, який зараз активно впроваджується в освіті України, свідчить про його недосконалість, оскільки він ставить, але не вказує на шляхи вирішення питань, пов’язаних з метою створення нових цілісностей в освіті, а саме: знаходження образу нової (невідомої) цілісності та визначення умов її життєздатності. Здійснено спробу вирішити ці питання в рамках сучасної культури постмодерну з її інтенцією до розгляду Всесвіту як єдиного живого організму, цілісного погляду на природу, холізму як «філософії цілісності», космізму як цілісного соціокультурного явища, орієнтованого на синтетичне бачення реальності та сприйняття людини як органічної частини космічної єдності. Зроблено висновок про можливість розглядати в якості вихідного орієнтиру для уявлення образу цілісності в освіті єдність людини («мікрокосму» Г. Сковороди, «людського мікрокосмосу» М. Холодного) та «макрокосму» всього іншого Всесвіту (природи і соціуму – «соціального космосу» М. Холодного), а як умову життєздатності цілісностей в освіті – гармонійне й органічне поєднання її частин.

Погоджуючись з доцільністю розгляду сутності освіти як «лікування» душі та відповідним наданням пріоритетного значення вихованню дитини, перспективними для застосування в освітній системі визначені положення українського антропокосмізму М. Холодного як джерело духовності й ціннісних орієнтирів для української людини в її стосунках зі світом природи й культури.