ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ДОСВІДІ

Автор(и)

  • Світлана Кульбіда Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України

DOI:

https://doi.org/10.33189/epsn.v2i25.259

Ключові слова:

інклюзивна освіта, особливі освітні потреби, жестова мова, спеціальні заклади, загальноосвітні заклади, тенденції реформування, глухі діти

Анотація

Європейська система освіти спрямовується на виховання нового покоління людей, що усвідомлюють загальнолюдські цінності і живуть за гуманістичними законами. Освітня інклюзія глухих здобувачів освіти визначається важливістю використання жестової мови як фундаментального положення у формуванні самоідентичності, культурних, мовних цінностей і є ключовою позицією мовної політики. Європейський парламент дав позитивний сигнал через резолюції про мінімальні стандарти у наданні освіти ЖМ. Натомість мовна практика закладів освіти не відходить від позицій медичної моделі. Огляд систем інклюзивної освіти глухих окремих країн Євросоюзу надає розуміння тенденцій впровадження ключових позицій жестової двомовності, ролі спеціальних закладів освіти, участі глухих і неглухих фахівців у цьому процесі. Сучасні тенденції (невиправданого закриття спеціальних шкіл, відсутність кваліфікованого персоналу для навчання глухих з достатнім рівнем ЖМ, несприйняття ЖМ у звичайних школах та ін.) характеризує реальний клімат освітніх систем, має важливе інформаційне значення для розуміння досліджуваного питання з визначенням поточних перспектив в українському контексті. Мета: проаналізувати основні тенденції інклюзивної освіти глухих у педагогічній практиці країн Євросоюзу. Методи: теоретичний підхід через феномен інтересу на основі даних (Strauss & Corbin, 1990), аналіз, порівняння, узагальнення, висновування. Висновки. Спостерігаються чіткі тенденції у країнах проводити реформи щодо змін систем освіти для осіб з особливими освітніми потребами, що є невід’ємною частиною мотиваційного розуміння: громадянського (розвитку сучасного полікультурного, інформаційного суспільства і забезпечення культурних, мовних прав і свобод); економічного («тримати ніс за вітром», «не залишатися осторонь технологічного процесу»); гуманістичного (сучасного розвитку здобувачів в отриманні якісної освіти); політичного (задоволення вимог порядку денного певних кіл електорату, що представляють інтереси спільнот меншин); інклюзивного (створення оптимальних моделей інклюзивної освіти, які б відповідали і тенденціям розвитку суспільства, і європейським стандартам, і відповідністю освіти поточній демографічній ситуації).

При єдиній філософській, концептуальній базі-ініціативі Європарламенту на прикладі окремих країн можемо спостерігати показові приклади реалізації інклюзивної концепції у дещо різних системах освіти, зі скасуванням (частковим збереженням спеціальних закладів освіти) різних практик одномовного (найбільшою мірою), тотальної комунікації (частково), жестового двомовного підходів (найменшою мірою). Кожна країна розробляє власну мовну політику, шляхи її реалізації у системі освіти, які відповідають очікуванням місцевих громад, в тому числі громадам Глухих. І хоч розуміння мовних характеристик «глухоти», в основному, скеровані за медичною, а не соціокультурною моделлю, що підкріплюється розміщенням у звичайній школі, регулярному навчанні за використання слухо-усного спілкування, втім тенденція використання ЖМ стала доступною ГД у звичайних закладах через систему спільного зарахування (дві мови – дві культури), як розміщення, участі і спільній діяльності, досягненнях глухих і неглухих учнів.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-12

Як цитувати

Кульбіда, С. (2024). ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ДОСВІДІ. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови., 2(25), 108-123. https://doi.org/10.33189/epsn.v2i25.259