ДІТИ І ВІЙНА: ДОСВІД ЕКСТРЕНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
DOI:
https://doi.org/10.33189/epsn.v2i25.262Ключові слова:
спеціальна освіта, особливі освітні потреби, батьки, психологічна допомога, страхи, програма, надзвичайні ситуаціїАнотація
Дослідження у вивченні міжнародного досвіду надання необхідної психологічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами дошкільного віку в умовах війни (надзвичайних ситуацій (НС)) розкриває проблематику психологічних аспектів природи страхів, тривог, переживань як наслідків травмівного досвіду. Розуміння небезпеки, адаптація до неї є головною необхідністю в критичних умовах надання освітніх послуг, щоб зменшити вплив на вразливість дітей, вплинути на розвиток індивідуальних адаптивних навичок, можливостей, здібностей в умовах освітнього середовища місцевих громад. Досвід, з яким зіткнулися багато постраждалих від війни дітей, суперечить їхнім основним базовим потребам. Мета – проаналізувати міжнародні ідеї багатовимірної концепції досвіду небезпеки, підходи, практики психологічної допомоги дітей з ООП. Методи. Описова феноменологія Edmund Husserl, комплексний підхід надав змогу застосувати змішані методи збору інформації та тематичного аналізу.
Результати. ООН, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та ін., сповідуючи багатовимірну концепцію досвіду небезпеки, розробили мінімальні стандарти для навчання в умовах НС, цілями яких є: сприяння доступу до освіти постраждалих від НС. Мінімальні стандарти пов’язані з розробленням і застосуванням моделей, підходів, гуманітарних програм раннього дитинства (розвитку), щоб реагувати, мінімізувати психосоціальні проблеми та особливі освітні потреби дітей, їхніх родин у часи кризи. Положення програми «Освіта для всіх» вмотивовує комплексний підхід щодо особливостей, інструментів для виявлення небезпек для дітей, також і соціально-психологічних шляхів гуманітарних програм раннього дитинства (майстерень, технік, стратегій, прийомів та ін.). Аналіз досвіду застосування програм для дошкільників з ООП є важливим інформаційним ресурсним джерелом з тим, щоб максимально і в найкоротші терміни звернути погляди фахівців ЗО, можливостей місцевих громад на виявлення проблем психічного здоров’я, діагностування та покращення якості надання необхідних психологічних, освітніх послуг у задоволенні базових безпекових потреб. Найважливішим орієнтиром-досвідом у застосуванні програм психосоціальної допомоги під час НС набуває ідея про необхідність розроблення, впровадження подібних програм психологічного спрямування в українських реаліях, можливостей місцевих громад та ресурсів спеціальних й інклюзивних закладів освіти.