ШКОЛА, НА ЯКУ ДОВГО ЧЕКАЛИ (ДО 25-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ №33)
DOI:
https://doi.org/10.33189/epsn.v2i25.256Ключові слова:
діти з порушеннями слуху, спеціальний заклад освіти для дітей з порушеннями слуху, спеціальна школа, школа не інтернатного типу, співпраця з батькамиАнотація
Україна має потужну систему спеціальних закладів освіти, зокрема для дітей з порушеннями слуху, які становлять окрему групу серед дітей з особливими освітніми потребами з огляду на можливі бар’єри у комунікації, отриманні інформації. На сучасному етапі роль спеціальних закладів в освіті дітей з порушеннями слуху, зважаючи на кадровий та матеріальний потенціал, безумовно підвищується. Розвиваються нові напрями роботи, упроваджуються актуальні методики, що зумовлює високу затребуваність таких закладів. Метою статті є висвітлення нагальних проблем організації освіти дітей з порушеннями слуху та презентація 25-річного досвіду роботи Хмельницької спеціальної загальноосвітньої школи №33 – спеціального закладу освіти не інтернатного типу. Методи дослідження: аналіз психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження; аналіз нормативно-правових документів; узагальнення та презентація досвіду роботи Хмельницької спеціальної загальноосвітньої школи №33. Унікальний досвід Хмельницької спеціальної загальноосвітньої школи №33 є перспективним для спеціальної освіти в Україні. Апробована модель спеціальної загальноосвітньої школи не інтернатного типу, яка надає якісну освіту, може бути використана для удосконалення навчально-реабілітаційної роботи інших спеціальних закладів освіти України, що сприятиме розв’язанню низки нагальних проблем, зокрема, впровадженню білінгвального підходу, залученню до співпраці батьків, соціальної адаптації, інтеграції в суспільство осіб з порушеннями слуху.