СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ РАННЬОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ

Анотація

На сучасному етапі важливим завданням модернізації освіти дітей з особливими освітніми потребами є впровадження системи раннього втручання, що передбачає надання комплексної допомоги родинам таких дітей (від народження до 3-х років включно). Зважаючи на зазначене, метою статті є аналіз стану раннього втручання в Україні та зарубіжжі, визначення основних принципів здійснення ранньої допомоги, умов ефективності її застосування, уточнення сутності поняття «раннє втручання щодо дітей з порушеннями слуху» як міждисциплінарної сімейно-центрованої системи послуг. Для розв’язання окресленого завдання використано комплекс методів: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; зіставлення, узагальнення та систематизація результатів наукових досліджень; вивчення оцінки провідними фахівцями та батьками дітей з порушеннями слуху стану і наявних проблем щодо раннього втручання для означеної категорії дітей (понад 350 респондентів). У статті проаналізовано стан та особливості раннього втручання в Україні та зарубіжжі, за результатами аналізу зарубіжної практики узагальнено провідні позиції раннього вручання, визначено етапи здійснення ранньої допомоги, умови ефективності її застосування; акцентовано на організації центрів на базі спеціальних закладів та інклюзивно-ресурсних центрів. Аналіз теоретичних досліджень, зарубіжного та вітчизняного досвіду підтвердив, що необхідною умовою забезпечення комплексного супроводу дітей з порушеннями слуху є розроблення державної Програми скринінгу слуху та раннього втручання для дітей з порушеннями слуху, створення нормативного та фінансового забезпечення її функціонування. Суттєвими є наступні кроки: впровадження скринінгу слуху усіх новонароджених, ранньої аудіологічної діагностики; реалізація варіативних моделей надання послуги раннього втручання (центр як окрема установа; структурний підрозділ медичної/реабілітаційної установи, спеціального закладу освіти, ІРЦ тощо); визначення алгоритмів та програм із врахуванням регіонального контексту, індивідуальних відмінностей дітей та родин; узагальнення міжнародного досвіду; створення інформаційної інфраструктури; забезпечення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців.