РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЖЕСТОВОЇ МОВИ У ВИВЧЕННІ ШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Анотація

Стратегічний напрям відходу від медичної моделі дефіциту послідовно втілюється впродовж останніх десятиліть ХХІ століття, зокрема в освітній жестомовній практиці. Процес навчання глухих здобувачів, як центральний елемент сучасної дидактики, є результатом послідовних і взаємопов’язаних дій сурдопедагога–учня, розглядається крізь призму суб’єктності, інноваційності, активного застосування української жестової мови (УЖМ). Мета – охарактеризувати особливості жестомовного підходу, здійснити порівняльний аналіз вивчення географічних понять засобами жестової двомовності. Методи: систематизації та узагальнення – у виявленні наявних наукових публікацій, розробок теоретичних засад вивчення методики географії; конкретно-історичного – у визначенні передумов та обставин виникнення жестового двомовного підходу; порівняльного аналізу – у вивченні досвіду формування та реалізації державної освітньої жестомовної політики і практики щодо глухих дітей, узагальнення, висновування. Виклад основного матеріалу: визначено зміст, особливості застосування УЖМ у вивченні географічних понять, розкрито специфіку порівняльного аналізу двох підходів. Висновки. Проблема застосування УЖМ у вивченні шкільної географії є надзвичайно актуальною, затребуваною. Досліджено специфіку розуміння географічних понять, здійснено порівняльний аналіз двох підходів – жестомовного і одномовного, визначено і аргументовано доведено позитиви застосування жестомовного підходу, охарактеризовано особливості застосування УЖМ у вивченні понятійних одиниць.