ПСИХОКОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ З ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ

Анотація

У статті представлено дані щодо впливу військових подій на здоров’я дітей. Відзначено, що посттравматичний стресовий розлад (надалі – ПТСР) є одним із найпоширеніших розладів в популяціях, які зазнали впливу війни. Означені основні діагностичні критерії ПТСР. Наголошено, що травмівна подія може бути підґрунтям для формування мовленнєвого порушення.

В умовах значної психологічної травматизації дитячого населення України через військові події в країні існує необхідність поглибленого вивчення питання психокорекції мовленнєвих порушень у нормотипових дітей з ПТСР, що обумовило мету дослідження – визначення специфіки психокорекційної діяльності з нормотиповими дітьми, що мають мовленнєві порушення внаслідок ПТСР, під час воєнного стану в Україні.

Автори відмічають, що для провадження ефективної психокорекційної роботи з дітьми, що мають мовленнєві порушення внаслідок ПТСР, важливо залучати різних спеціалістів – психологів, логопедів, дефектологів, які мають володіти достатнім рівнем теоретичних знань з питань походження, розгортання, специфіки проживання ПТСР дітьми, вміти працювати з психотравмою, використовувати для цього необхідні інструменти, які будуть ефективними в роботі з такою категорією дітей.

Для реалізації мети статті охарактеризовано етапи проживання травматичної події дітьми, заходи впливу та найбільш сприятливі етапи для роботи з мовленнєвими порушеннями у дітей.

Відзначено взаємозв’язок мовленнєвих порушень і психологічного стану дітей та на підставі наявної літератури наведено дані про виявлені мовленнєві порушення, які є наслідком психотравми та наголошено на необхідності враховувати цей досвід під час психокорекції.

Схарактеризовано особливості планування та проведення психокорекційних заходів з дітьми з мовленнєвими порушеннями внаслідок ПТСР.

Визначено перспективні напрями подальших досліджень – розробка програм психокорекційних заходів для різних вікових категорій дітей з мовленнєвими порушеннями і ПТСР, зокрема і з використанням дистанційних форм роботи; визнання дітей з ПТСР окремою категорією дітей з особливими освітніми потребами, розробка та впровадження в роботу фахівців, що працюють з дітьми, програм психокорекції станів зазначеної категорії дітей.