ПРОБЛЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

Анотація

Стаття присвячена проблемі створення освітнього середовища в умовах освітніх закладів нового типу, зокрема, навчально-реабілітаційних центрів, розробці та апробації основних компонентів освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами.
У роботі розкрито сутність поняття «освітнє середовище» як сукупності об'єктивних зовнішніх умов, факторів, соціальних об'єктів, необхідних для успішного функціонування освіти, систему впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в  соціальному і просторово-предметному оточенні. Охарактеризовано соціально-педагогічні та спеціальні (корекційні) підходи щодо визначення освітнього середовища, які базуються на комплексному підході до організації реабілітаційного процесу та поєднують як традиційні так і інноваційні,  вітчизняні й світові здобутки психології, педагогіки та спеціальної освіти.
У статті зроблено акцент на створенні середовища, у якому будуть формуватися усі компетентності (мовна, математична, фізична, міжособистісна, внутрішньо особистісна, природнича тощо) та відчуття дитини з особливими потребами.
Визначено основні компоненти освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами, в основі яких закладено принцип  організаційно-психологічного поєднання програм психологічної та соціально-педагогічної реабілітації, що окреслюють основні напрямки діяльності закладів.
Автором обґрунтовано, що провідна роль у створенні освітнього середовища належить педагогові, від його готовності до такої діяльності прямо залежить ефективність освітнього середовища як фактору розвитку особистості дитини. Встановлено, що освітнє середовище разом зі зміною соціального оточення теж динамічно трансформується, тому педагоги спроможні його змінювати адекватно новим вимогам лише за умови  власного професійного зростання.